Анна Вершебенюк
Автор психолог


Анна Вершебенюк

Синдром відкладеного життя

Синдром або невроз відкладеного життя отримав свою назву завдяки тому, що людина, якій він притаманний, переважно живе у власних мріях та очікуванні щасливого майбутнього, аніж у реальності тут і зараз. Таке бачення схоже на філософію давніх єгиптян, які усе життя готувалися до існування у прекрасному загробному світі після смерті. Тобто люди з СВЖ відкладають рішення та справи до “найкращих часів”, коли щось повинно статися:
“Ось схудну і знайду собі чоловіка”
“Отримаю ще один диплом і почну працювати”
“Ось виросте моя дитина і тоді я зможу пожити для себе”
Цей розлад не схожий на просту лінь, де просто відсутня мотивація щось робити. У людей з СВЖ зазвичай спостерігається такі риси:
• невпевненість у собі та власному успіху;
• страх невдачі й переконаність в тому, що усі досягнення випадкові й залежать від
зовнішніх факторів;
• перфекціонізм;
• страх майбутнього - людина настільки боїться планувати своє життя, розиток, сім’ю, що
постійно шукає виправдовування своїй пасивності у зовнішніх подіях (екологія, війна, економічна криза тощо);
• фіксація на надцінній ідеї - наприклад, ідея про те, що схуднення й ідеальна фігура
допоможе стати щасливою;
• синдром самозванця - якщо новоспечені спеціалісти бояться починати працювати й
постійно збирають різноманітні сертифікати та дипломи з різних тренінгів.
Що робити з СВЖ?
• визнати, що існує така проблема - найважчий, але найважливіший крок, з якого
починаються зміни;
• проаналізувати що не влаштовує у власному житті й уявити що саме хотілося б змінити,
скласти список;
• далі спробувати розбити бажані зміни на маленькі цілі, які реально швидко досягти,
необхідно дати собі можливість отримати позитивний досвід успіху, переконатися, що він
залежить від нас;
• хвалити та підбадьорювати себе за успіхи, адже тоді наш мозок стимулюватиме
вироблення ендорфінів - гормонів радості, що сприятиме закріпленню нового стилю
поведінки;
• вчитися не відкладати на потім, насолоджуватись моментами (купувати одяг на свою
реальну фігуру, займатися спортом сьогодні, а не з понеділка, їхати у подорож мрії цьогоріч, користуватися чимось зараз, а не колись потім). У життя немає чернетки.
Синдром відкладеного життя

На останок хочу сказати кілька слів про СВЖ у воєнний час. Багато з нас зараз знаходяться у стані очікування перемоги та, нібито, відкладють радощі на потім. Безумовно, зовсім відмовлятися від таких планів не слід, але варто спробувати створити внутрішній намір - зберегти своє психічне та фізичне здоров’я до цієї щасливої миті. Це можливо лише якщо ми дозволимо собі радіти дрібничкам - сонячному дню, запашній каві, розмові або зустрічі з близькою людиною, обіймам дитини... Саме приємні речі підтримують нас у складний час. Цінуйте кожен день життя, бо час - це невідновлюваний ресурс!