Що робити, якщо дитина побачила порно?

Інструкцію, сестро, інструкцію!

Дізналися, що дитина дивиться порнографію? Зберігайте спокій! Якщо ми хочемо уникнути безконтрольного і регулярного відвідування дорослих сайтів, важливо без сорому говорити на цю тему. Скажіть: «Навіть якщо ти подивився щось відверте, це не означає, що ти став поганим». Часто саме неадекватна реакція батьків на інтимні теми провокує дітей приховувати, ховатися, не підходити із запитаннями або проблемами в цій сфері.

Деякі зарубіжні фахівці вважають, що поговорити про порнографію можна ще до того, як дитина сама все знайде/побачить. Наприклад, як тільки діти отримують доступ в інтернет, і вже самостійно користуються пошуком. Наше завдання – щоб саме батьки були надійним джерелом інформації для дітей, а не порнографія або сайти з сумнівною інформацією. А для цього потрібно брати ініціативу в свої руки, багато говорити, обговорювати і озброїти дітей проти порнографії.

Дайте дітям практичний план дій. Що робити дитині, яка випадково побачила картинки або відео відвертого змісту? Відвернися, біжи, розкажи. Якщо ваші донька чи син будуть точно впевнені, що їх не покарають за випадковий перехід на порносайт або будь-який інший ресурс із сумнівним змістом, можете бути спокійні: такий план спрацює. Я часто чую історії дітей, які страшенно лякалися, потрапляючи на порносайти, так як думали, що батьки помітять і покарають.

А було б добре, якби дівчатка і хлопчики навпаки мали можливість звернутися до дорослих з проханням захистити від недоброякісного контенту.
Якщо ваша дитина побачила порнографію і відчула шок від відео, постійно говорить про це, згадує, варто звернутися до психотерапевта. Не всі діти, які подивилися відверті кадри у віці від 5 до 9 років, будуть травмовані.

Хтось виросте і посміється з того, як рано побачив/побачила порно, хтось розповідатиме, що нічого не зрозумів/не зрозуміла або як подібне кіно в дитинстві взагалі не викликало інтересу. Але чутливі й вразливі дійсно знаходяться в групі ризику. Тут потрібно тримати руку на пульсі.
Якщо дитина задає питання, на які ви не знаєте, як відповісти, візьміть паузу. Скажіть, що вам потрібен деякий час, щоб знайти відповідь. І обов’язково поверніться пізніше до теми – не ігноруйте своїх обіцянок.

Це абсолютно нормально, і формує довірливі стосунки. Адже важливо навіть не те, наскільки багато ви знаєте, а чи готові ви відповідати на питання, шукати інформацію, бути чесними й щирими зі своїми дітьми.



Повний текст за посиланням -