Як успішно подолати кризи в стосунках

Ядром щасливих і довгих стосунків є дружба між партнерами. Це означає, що незважаючи на те, що ми різні і можемо хотіти різного, ми «керуємо одним кораблем», і наші бажання потрібно синхронізувати для досягнення загального успіху, бути удвох лицем до лиця до всього світу. Це вміння очікувати від партнера не тільки виконання сексуальної або будь-який іншою функціональної ролі («годувальник сім’ї», «господиня»), а й бачити окрему особистість.

В такому випадку переживати всі сімейні кризи, часто зав’язані на етапах розвитку дитини, набагато легше, адже вам завжди удвох цікаво, є чим зайнятися і є спільні цінності і плани на життя.

Несвідомо пари створюються для того, щоб програти з партнером всі дитячі травми і компенсувати дефіцити, які ми недоотримали в дитинстві. У благополучній парі, таким чином, відбувається «добудовування» один одного до більш цілісного самовідчуття. Але те, яким чином складеться взаємодія партнерів безпосередньо залежить від типу прихильності, сформованого в дитинстві.

Типи прихильності:

Психологи розрізняють кілька типів прихильності.

Вона формується у віці до 2 років.

Спрощено можна виділити 3 види прихильностей:

Надійна

Якщо ми впевнені у своєму партнері і не потребуємо постійного підтвердження своєї потрібності і любові, не відчуваємо надто багато тривоги з цього приводу — це надійна прихильність. Вона формується якщо мама чуйна до потреб дитини, вчасно реагує на них і знаходиться в контакті з малюком. Така дитина виростає з розумінням, що вона хороша і гідна любові. У неї формується уявлення, що світ — безпечне місце, а також здатність поступово витримувати все більш тривале розставання з матір’ю. Такі люди в стосунках можуть давати партнеру необхідну дистанцію і особистий простір і не тривожиться, коли він віддаляється на якийсь час.

Ненадійна

Якщо мати виконувала свою функціональну роль по відношенню до дитини (годувала, міняла підгузник, гуляла), проте не була в тісному емоційному контакті з нею. Так буває якщо мати, наприклад, перебувала в післяпологовій депресії, або це була небажана дитина, вона позбавлена ​​підтримки чоловіка і близьких, або якщо дитиною до 2 років займалися інші люди. В такому випадку у малюка формується базове відчуття небезпеки світу, психологічні захисні механізми від болю. Такі люди виростають з острахом близькості і серйозних стосунків (мені ніхто не потрібен, я все можу сам…), хоча несвідомо відчайдушно бажають близькості і любові.

Амбівалентна

Якщо потреби дитини задовольняються нерегулярно, емоційний контакт з матір’ю носить непередбачуваний характер, то формується амбівалентний тип прихильності. Дитина росте «прилипливою», з великим небажанням відпускає мати (сьогодні вона була чуйна до дитини, а завтра її настрій змінився і вона не дає потрібного тепла і ласки, дитина чіпляється за неї, не розуміючи коли наступного разу чекати уваги).

Такі діти виростають контролюючими та вимогливими до партнера. Вони погано справляються з періодами розставання і дистанції, відчувають сильну тривожність якщо партнер тимчасово віддаляється.

Якщо в пару сходяться люди з різними типами прихильності, то це стає стійкою платформою для конфліктів надалі.

У соціумі ми контактуємо на рівні «масок» або «персон», але в близькій взаємодії поступово розкривається наша реальна особистість, з усіма її слабкостями і уразливими місцями. В надійному, міцному шлюбі партнери вміють в потрібний момент підтримати один одного в моменти безсилля або тривог, як би взяти іншого «на ручки», надати підтримку.